Видавництво Академії наук СРСР, 1966. — 593 стор. Нова епоха в історії німецької літератури розпочинається наприкінці XVIII століття, з 90-х років. Саме цій епосі присвячено третій том, який дає широке уявлення про складну специфіку німецької літератури першої половини XIX століття, про різноманітні напрями німецького романтизму та ранній етап розвитку німецького критичного реалізму. У центрі цієї теми — великий розділ, присвячений літературним рухам, пов’язаним із революцією 1848 року, яка підняла на передній план славну плеяду революційних німецьких письменників і поетів XIX століття, високо оцінених Карлом Марксом і Фрідріхом Енгельсом. Завдання колективу, що працював над «Історією німецької літератури», полягало у тому, щоб показати зародження, формування та розвиток німецької літератури від раннього середньовіччя до 1945 року. У цій праці історія літератури тісно пов’язана з історією народу, тому автори вважали неможливим розглядати історію німецької, австрійської та швейцарської літератур як єдине ціле. Водночас особливу увагу приділено специфіці взаємодії між цими народами та їхніми літературами. Показуючи національне самобутність і значення німецької літератури, яка подарувала світові багато світлих і благородних імен, автори прагнули висвітлити і її світове значення, зокрема великі твори, створені генієм німецького народу. Також вони досліджували міжнародні зв’язки німецької літератури, що сприяли її поширенню та визнанню. Працюючи над «Історією німецької літератури», радянські вчені прагнули створити видання, корисне не лише фахівцям-філологам, а й широкому колу читачів. (З редакції)