М.: Інститут російської цивілізації, 2016. — 624 с. У цій книзі зібрано спогади про життя та діяльність Константина Петровича Побєдоносцева (1827–1907), великого російського мислителя, юриста, педагога та політичного діяча. Один із засновників російського цивільного права, видатний організатор народної освіти, Побєдоносцев протягом чверті століття (1880–1905) очолював Святий Синод і керував не лише Російською Православною Церквою, а й фактично був другою за впливом особою в країні. Як російський мислитель, він вважав, що лише православна віра, яку російський народ «чуттєво відчуває душею», здатна давати цілісну істину. Побєдоносцев послідовно відстоював ідеал монархічного устрою, називаючи західню демократію «великою брехнею нашого часу». У своїх працях він переконливо критикує основи західної державності, бачачи її головні недоліки у псевдодемократії та парламентаризмі, оскільки вони «народжують велику смуту», засліплюючи «російські безумні голови».