Казань: університетська друкарня, 1844. — 34 с. Педагогічна кар’єра архімандрита Гавриїла у Казані розпочалася у 1833 році з викладання у богословському класі місцевої семінарії; у 1835 році його запросили законоучителем до другої казанської гімназії, а того ж року йому доручили викладання церковного права в Казанському університеті. Після реформи університету за новим статутом у 1837 році архімандрит Гавриїл отримав можливість читати курси богослов’я та церковного законодавства. Як зазначав опікун округу М. Н. Мусін-Пушкін, «для викладання богослов’я та, особливо, церковного законознавства потрібні умови, які не завжди можуть бути поєднані в одній особі настільки щасливо й задовільно, як це вдалося Казанському університету у особі архімандрита Гавриїла». З 1841 року він був призначений на посаду викладача богословських наук у Казанському університеті. Крім догматичного та морального богослов’я, історії церкви й церковного законознавства, йому також доручили викладання логіки. У 1843 році вийшла його праця «Філософія правди», яка містить роздуми про власність, різні форми її накопичення та обміну, про форми правління, їх недоліки та слабкості, зокрема демократію. Тут також наведені роздуми про право, види стосунків у «домашньому товаристві»: шлюбні, батьківські, слугогосподарські тощо.