СПб.: «Мистецтво – СПБ», 1998. – 285 с. Художній текст, як ми мали нагоду переконатися, можна розглядати як особливим чином влаштований механізм, що має здатність зберігати у собі надзвичайно концентровану інформацію. Якщо порівняти речення з розмовної мови з віршем, набір фарб із картиною, гаму з фугою, то легко переконатися, що основна відмінність друге від першого полягає в тому, що вони здатні зберігати й передавати те, що для перших залишається за межами можливостей. Наші висновки цілком узгоджуються з основною ідеєю теорії інформації, яка полягає в тому, що обсяг інформації в повідомленні слід розглядати як функцію кількості можливих альтернативних повідомлень. Структура художнього тексту пронизана майже безмежною кількістю меж, які сегментують цей текст на еквівалентні в різних відношеннях і, відповідно, альтернативні фрагменти.