Василь Розанов (1856—1919) — один із провідних російських мислителів-релігієзнавців, автор цієї праці, присвяченої одному з головних напрямків у культурі та мистецтві кінця XIX — початку XX століття — декадансу. Розанов різко критикує «мистецтво занепаду», а через нього — сучасну культуру загалом. На його думку, символізм, основний літературний напрям декадансу, — це «не стільки поезія, скільки поетичне мистецтво», коли вдосконалюється форма, але втрачається зміст. Спираючись на творчість Брюсова, Метерлінка та інших авторів, Розанов виокремлює єдину ясну й яскраву тему в символізмі — прагнення до еротизму. Він наголошує, наскільки важливий контроль над інстинктами. До початку XX століття, вважає він, не залишилося нічого від духовних скарбів минулого. Людина, яка звикла звертатися не до Бога, а до власного «я», не здатна знайти нічого справжнього. Тому декаданс із його проголошеною «красою вмирання» — це падіння порожньої оболонки у порожнечу. Ідеї філософа, народжені «на межі століть», особливо актуальні в епоху «зламу тисячоліть». Ця книга входила до бібліотеки Ніколая Рубакіна (1862—1946) — видатного бібліографа й книговеда.