Ілюстрація перетворює книгу на предмет побуту. Вона — печатка, яка засвідчує справжність тисяч і тисяч паралельних рядків. Ілюстрація частково виправляє нерівність, у силу якої письменник бачить і чує, а читач лише читає. Завдяки ілюстраціям читач також бачить — він уже не просто читач, а й глядач. Улюблений жанр англійських фільмів — екранізація. Починаючи з того самого «Гамлета» з Джонстоном Форбс-Робертсоном, зйомки якого тривали один день і лише необхідність виїхати до джерела, де втопилася Офелія, змусила їх продовжити ще на добу. А закінчуючи «Цим спортивним життям», «Смаком меду», «У суботу ввечері, в неділю вранці» — останніми здобутками англійської «нової хвилі», яка наполегливо домоглася права говорити на власній мові кіно. Чим краще проілюстрований той чи інший письменник — Шекспір, Дефо, Філдінг, Діккенс, Шоу, Сіллітоу, — тим краще й відповідний фільм Лоренса Олів’є, Дейвіда Ліна, Ентоні Асквіта, Тоні Річардсона. Англійці ілюструють не лише романи, повісті й п’єси. Вони ілюструють історію, крупним планом висвітлюючи «Приватне життя Генріха VIII». Вони ілюструють «життя видатних людей». Вони ілюструють ідеї — патріотичні й космополітичні, шовіністські й пацифістські.