Альберт Великий (лат. Albertus Magnus, близько 1200–1280) — середньовічний німецький філософ, теолог і вчений. Він був яскравим представником середньовічної схоластики і визнаний Католицькою Церквою Учителем Церкви, наставником Фоми Аквінського. Альберт Великий був надзвичайно багатогранною особистістю: його шанували як великого схоласта та мудреця, а також як могутнього мага, алхіміка й пророка. У своїх дослідженнях він приділяв особливу увагу природному пізнанню світу. Маючи універсальний розум, окрім створення філософської системи, Альберт проводив численні різноманітні експериментальні дослідження. Представлений у цій книзі твір присвячений фізіогноміці — методу визначення типу особистості, її душевних якостей і стану здоров’я за зовнішніми ознаками обличчя та його виразом. Загалом, фізіогноміка — це езотерична наука, прихильники якої відстоювали тісний зв’язок між зовнішнім виглядом людини та її внутрішніми рисами. У книзі міститься дванадцять ілюстрованих гравюрами сторінок. Разом із фізіогномічними зауваженнями Аристотеля, Галена, Гіппократа, Плінія, Плутарха, І. Б. де ла Порша, а також пояснення системи Галлеї щодо черепословії.