Авл Персій Флакк — один із поетів епохи Нерона, належав до аристократичних кіл і був прихильником стоїчної філософії, популярної серед верхівки рабовласницького римського суспільства перших століть нашої ери. Послідовники стоїчної філософії бачили в проповіді моралі та морального самовдосконалення один із засобів виправлення занепадаючого сучасного їм античного світу. Персій писав «Сатири» і вважав себе наступником Лукілія та Горація. Але якщо Горацій у своїх ранніх «Сатирах» ще міг, подібно Лукілію, дозволяти собі висміювання пороків свого суспільства, то політична атмосфера часу Нерона дозволяла лише абстрактну філософську сатиру. Лише перша з шести сатир Персія, присвячена літературним питанням, відрізняється більшою конкретикою. У ній Персій висловлює свій протест проти безідеальної поезії, проти тих поетів, які прагнуть лише до зовнішньої краси форми творів. Теми інших сатир мають абстрактно-етичний характер: про самопізнання, про справжню свободу, про користь філософії тощо. Однак і в цих сатирах, незважаючи на абстрактність тематики, багато життєвих зарисовок, живих відступів, які свідчать про щиру незгоду Персія з корисливістю й розбещеністю верхівки суспільства, проти розпусти й невігластва. Сатири Персія подаються у російському поетичному перекладі А. Фета.