У 1998–1999 роках астрономи довели, що у природі існує не лише всесвітнє тяжіння Ньютона, а й всесвітнє антітяжіння, теоретично передбачене Ейнштейном ще у 1917 році, коли він увів у рівняння ОТО константу Λ, щоб забезпечити стабільність рішення, що описує Метагалактику. Згодом з’ясувалося, що Метагалактика все ж таки еволюціонує, але константа Λ залишилася в рівняннях ОТО, і її величина може суттєво впливати на динаміку космологічної еволюції. Аналіз останніх експериментальних даних показав, що у сучасну епоху антітяжіння навіть сильніше за тяжіння на масштабі всієї Метагалактики, через що вона не сповільнює своє розширення, як раніше вважалося, а навпаки — розширюється з прискоренням. Можливо, це створюється особливою, дуже незвичайною фізичною середовищем, рівномірно заповнювало б весь простір Метагалактики — космічним вакуумом. Але вакуум — це не порожнеча, у вакуумі є енергія, і ця енергія за величиною перевищує сумарну енергію всіх відомих видів матерії у Метагалактиці. Про гіпотезу космічного вакууму, про багатовимірні космологічні моделі та інші ідеї, що виникли у фізиці під впливом новітніх відкриттів у космології, й піде мова у цій книзі. Це видання розраховане на студентів старших курсів фізичних спеціальностей, аспірантів і фахівців, які цікавляться космологічними моделями, результатами останніх досліджень у космології та природою фізичного вакууму. Також книга є основою курсу «Актуальні проблеми мікро- і космофізики», який читається у МІФІ одним із авторів цієї книги.