Кремнійорганічні полімерні сполуки почали застосовувати в промисловості лише з 1949 року. Наші знання та досвід наразі базуються на кількох десятках відомих кремнійорганічних полімерів. Не сумніваючись, можна сказати, що в найближчий час кількість технічно цінних кремнійорганічних полімерів значно зросте, а наше народне господарство отримає нові цінні матеріали на їхній основі. Однак наука рухається вперед, і вже зараз у лабораторіях синтезують полімери, у яких ланцюги молекул побудовані не лише з атомів кремнію та кисню, а й містять атоми інших елементів — алюмінію, титану, магнію, олова, хрому, бору, що зближує їх із силікатами. Ці полімери дозволяють зменшити різницю у властивостях, яка наразі існує між органічними полімерними матеріалами та неорганічними силікатами. Необхідно більш рішуче заглиблюватися в цю маловивчену сферу між органічною та неорганічною хімією. У цій галузі можна знайти нові речовини, що мають властивості, яких неможливо створити шляхом синтезу органічних полімерів або чисто неорганічних речовин. У книзі розглядаються особливості структури кремнійорганічних полімерів, їхні властивості та застосування у різних сферах техніки і побуту.