Святитель Феофан Затворник (1815—1894) — видатний російський духовний письменник кінця XIX століття. Був учасником Палестинської місії, ректором Санкт-Петербургської духовної академії, єпископом Тамбовським, а згодом — Владимирським. Провів у затворі 22 роки у Вишенському монастирі, де, отримавши від Бога дар духовної поради, допомагав людям, що зверталися до нього за духовним наставництвом. Віддалившись у монастирську тишу, святитель відмовився від особистих зустрічей, але його писання, що виходили й переважалися друком, розповсюджувалися по всій Росії. Вийшли його численні переклади творів Святих Отців — «Добротолюбіє», «Слова преподобного Симеона Нового Богослова» та інші. Особливе місце в творчості Феофана Затворника, як і в духовній літературі останніх двох століть, займає праця «Тлумачення послань апостола Павла». Ці «Тлумачення» ніби повертають нас у часи перших християн, відкриваючи їх з дивовижною новизною й глибиною. За благодатним поглядом святителя Феофана, послання Павла постають перед нами з новим розумінням, переосмислюючи шлях нашого духовного життя і ставлячи нас внутрішньо перед мудрістю Творця. Святитель, наповнений благодаттю, глибоко розкриває таїнства Воплочення Божого, спасіння людства через Христові страждання, створення Церкви — Тіла Христового, участь кожної особи у Таїнстві хрещення, а також участь усіх Лиц Святій Трійці у Божому Провидінні. Православна церква вшановує пам’ять святителя Феофана Затворника Вишенського 10 (23) січня та 16 (29) червня — у день перенесення його мощів.