У цьому виданні вперше публікується повний переклад на українську мову Трактату про живопис. Переклад зроблено з видання Людвига, яке вважається найбільш критичним і науковим (більш нові італійські видання, наприклад, Ватиканський кодекс, видання Tabarrini з біографією Леонардо та примітками до неї Milanesi, Рим, 1890, а також двотомне видання Berzelli, Ланчано, 1914, — не внесли суттєво нових матеріалів). Збереглися й позначки редакторів щодо роботи над оригіналом (зразок 3, зразок 2 тощо). Перекладачі намагалися максимально точно відтворити особливості рукопису, хоча сам оригінал іноді ставив перед ними непереборні труднощі. Передусім довелося відмовитися від передачі слідів ломбардського діалекту, якими позначений оригінал, а також від численних і часто дуже своєрідних скорочень. Другою складністю стала майже повна відсутність пунктуації: у кодексі не зустрічаються коми, крапки з комою й крапки ставляться не завжди. Простий синтаксис Леонардо зазвичай не викликає непорозумінь, але все ж може спричинити двозначності або різні інтерпретації тексту. Такі випадки спеціально позначені у коментарях.