У монографії підсумовано результати п’ятнадцятилітніх досліджень магнетизму океанічної литосфери та її палеоаналогів — офіолітів, виконаних авторами. Перша частина присвячена загальним відомостям із петромагнетології, палеомагнетології та побудові петромагнітної моделі океанічної литосфери, друга — результатам петромагнітного й палеомагнітного вивчення об’єктів Палеоазійського океану. Показано, що основні первинні петромагнітні ознаки океанічної кори мають глобальний характер і визначаються її магматичним походженням; вони зберігаються, незважаючи на вторинні зміни порід, лише з’являється вторинно-магнітний шар 4 — результат серпентинізації верхніх шарів мантії. Обґрунтовується зв’язок виникнення Палеоазійського океану в рифтовій зоні з розколом докембрійської Пангеї, а його закриття — з формуванням пізньопалеозойської Пангеї, що, у свою чергу, спричинено суттєвими змінами характеру рухів поблизу межі ядра й мантії: континентальні блоки тягнуться до «центру» Палеоазійського океану, а весь конгломерат повертається за годинниковою стрілкою приблизно на 180°. Відновлено положення зон спредингу й субдукції на різних стадіях еволюції океану.