У монографії розглядаються клініко-фізіологічні аспекти формування артифіціальних стабільних функціональних зв'язків (АСФС), їх функціонування у хворих з руховими порушеннями центрального походження (гіперкінези) та проблеми, пов'язані із закріпленням АСФС за допомогою неспецифічних конекторів, полегшують консолідацію зв'язків. АСФС розглядається як своєрідна матриця довготривалої пам'яті, в основі якої лежать зміни функціонального стану мозку (збудливості), між якими замикається зв'язок при їх поєднаній електростимуляції. Висвітлюються фізіологічні та біохімічні процеси, що лежать в основі формування і зберігання енграм довготривалої пам'яті, і пов'язані з ними синаптичні та мембранні механізми. Аргументується доцільність використовуваних методів формування АСФС в лікуванні неврологічних захворювань і перспективність їх використання в якості можливої основи компенсації і відновлення порушених функцій мозку. Монографія розрахована на невропатологів, фізіологів, фармакологів.