Це вірші про першу чеченську війну. Останній вірш був написаний у серпні 1999 року. А через місяць за допомогою багатьох добрих людей - і росіян, і чеченців - мені з сином несподівано вдалося перебратися на Ставропілля. Ще у Грозному я роздрукувала ці тексти у кількох примірниках, щоб подарувати друзям на згадку про події, які ми переживали разом. Публікувати цю добірку не збиралася, бо чудово розумію, що до поезії все це стосунку не має, а як репортаж із місця подій цікаво лише вузькому колу людей. Але сьогодні, через п'ятнадцять років після початку першої чеченської війни та через десять років після початку другої, мені раптом захотілося опублікувати цю маленьку книжку. Майже щодня в новинах з Північного Кавказу чуємо про теракти, вбивства, знайдені схованки зі зброєю. І в мене виникла потреба поділитися своєю тривогою з тими, хто випадково забреде на мою сторінку.