Цей третій роман Леона Юріса зіграв ні з чим незрівнянну роль у єврейській історії другої половини ХХ століття і особливо в процесі пробудження національної самосвідомості євреїв Радянського Союзу, більшість з яких сприйняли книгу Юріса як беззаперечний заклик до репатріації.

Відразу після виходу книги в СРСР її надруковано, звичайно ж, не було. Але загальний самвидавський тираж «Ексодуса» з 1963 по 1985 рік склав більше 10 000 примірників. Якщо врахувати, яким чином розмножувалися копії майже вісімсотсторінкової книги єврейськими відмовниками, «в'язнями Сіону» та дисидентами «країни, що найбільше читає» — це був справжній подвиг, порівнянний хіба що з копіюванням солженіцького «Архіпелагу ГУЛАГу». До речі, спільне у цих двох книг і те, якою містичною силою та дивовижним героїзмом заряджали вони людей. Не дарма, мабуть, Давид Бен-Гуріон назвав книгу «Ексодус» найбільшою книгою з усіх, що колись були написані про Ізраїль. Але «Ексодус» — це не лише роман про нову, що зароджується Єврейську державу, а й книга, звернена, як і личить епічній розповіді, в минуле єврейського народу. Що ж до двох, трьох і більше перекладів «Ексодуса» російською – перший з них значиться за Авраамом Шифріним, автором книги «Четвертий вимір». 1963 року він сидів у таборі в Потьмі, куди якось потрапила книга «Вихід» англійською мовою. І Шифрін перекладав її для своїх друзів-солагерників. Коли йому залишалося трохи менше ніж півроку до звільнення, він взявся за роботу серйозно і переклав всю книгу. Його переклад, як я розумію, «опорний». Відсидівши понад чотирнадцять років, він відвіз його з собою до Одеси. З цього моменту починається тріумфальна хода роману Леона Юріса по СРСР…

Докладніше:https://www.labirint.ru/now/leon-yuris/