Підзаголовок книги - "Народження в'язниці". Починаючи книгу з опису публічної страти якогось Дам'єна, що зазіхав на Людовика XV (1757), а також відтворюючи розпорядок дня для Паризького будинку малолітніх ув'язнених (1838), Фуко приходить до висновку про те, що протягом менш ніж століття (середина 18 - перша третина 19 ст.) ) відбулося "зникнення публічних страт із застосуванням тортур": "за кілька десятиліть зникло страчене, катоване, розчленовуване тіло, символічно тавроване в обличчя або плече, що виставляється на публічний огляд живим або мертвим . Зникло тіло як головна мішень судово-кримінальної репресії". У підсумку, на думку Фуко, "покарання поступово стає найбільш прихованою частиною кримінальної процедури"; "з покарання виключається театралізація страждання".