Час дії - кінець 80-х минулого століття. Місця дії: перший акт – Санкт-Петербург, другий – Тель-Авів. Ця п'єса для тих, кого займає доля художника в цьому найкращому зі світів. Наум (48 років), художник з молодою дружиною Лізою (21 років) емігрує з Росії до Ізраїлю. Прощальну ніч перед від'їздом проводить на квартирі у першої дружини Валерії (45 років) та сина (18 років). Усі ще пам'ятають: був Радянський Союз. Наум багато років намагався вирватися із тоталітарного режиму на волю. Його не випускали, переслідували, садили до в'язниці. Як результат — зруйноване сімейне життя (колись він дуже любив Валерію і любить досі), син-гомосексуаліст, зламана кар'єра, нездійснені мрії. Нарешті, Наум змінює країну в надії наздогнати «свою долю-поїзд, що йде». Але й в Ізраїлі він нікому не потрібен: надто пізно. Молода дружина стає повією, він накладає на себе руки.