Ця повість, опублікована в номері за січень 1954 року, була найдовшою публікацією Найта в журналі. Маючи справу зі знайомою екстраполяцією — майбутнє населення, розділене між взаємно антагоністичним фермерським суспільством вигнанців і технологічно розвиненим містом, — новела включає витончену біологію (жива зброя) і складну політику (реальність ідеологічних розбіжностей пов’язана не лише з Невірне застосування біології, а не фундаментальна боротьба проти тоталітаризму, за своєю природою синергії наукової фантастики, вплинуло на твори А. Дж. Будріса, Поула Андерсона та інших письменників, які розглядали політичні відносини як нерозривно пов’язані з біологічними та економічними мотивами. , і, як і більшість робіт Деймона Найта, вона просякнута певним цинізмом, навіть відчаєм, який затьмарює або ховається за прогресом і очевидним рішенням, це цинічна і розпачлива робота, яка використовує звичайний апарат. Наукова фантастика опрацьовує ряд висновків, що суперечать більш традиційній точці зору. Найт не бачить порятунку в невибірковому застосуванні технологій. Спустошений ландшафт цієї історії не передбачає майбутнього, в якому будь-яка зі сторін могла б розраховувати на комфортне життя. Мізантропія Найта очевидна скрізь; це мізантропія, яка випливає з його переконання, що перед обличчям технологій буде завдано великої шкоди, незалежно від того, хто «переможе» у боротьбі.