Весь вечір Лебедяна з Любомиром, сплетивши пальці, водили хороводи, співали пісні та танцювали в загальній товщі молоді. Очі дівчини виблискували все яскравіше і яскравіше, особливо після того, як Любомир підніс їй пряний збитень. Пили його із загального глиняного глечика і загарячі. Міцний п'янкий напій розганяв кров і рум'янив щоки, підхльостуючи нестримні веселощі і пробуджуючи сили для головного обряду цієї ночі. Схопившись за руки міцніше колишнього, молоді стрибали через багаття, стежачи за тим, як біснуються сполохи смага, летячи вслід. Реготали дзвінко, весело вибираючи, у кого іскри піднялися вище, хто стрибнув далі, назустріч швидкому щастю, а хто не впорався і розімкнув долоні. Яскраві відблиски вогню, сяйво небесних зірок та іскри веселощів, у променистих очах обранця кружляли голову, як колесо водяного млина. Як тільки жадібне полум'я поглинуло більшу частину полін, парочки почали розбредатися по околицях Лихолісся. Вирушаючи на пошуки папороті.