Страх поховання живцем прийнято вважати однією з базових фобій людської психіки. У медико-психіатричній літературі для його позначення використовується термін «тафофобія» (від грец. τάφος — труна і φόβος — страх), що включається до інших назв, що вказують на схожі психічні розлади — страх закритого простору (клаустрофобія), темряви (ніктофобія) задушливих приміщень (клітрофобія) і т. д. Саме тому з психологічної точки зору існування історій про уявну смерть і поховання живцем не здається дивним. У них виражаються страхи, що випливають із глибинних основ людської психофізики і в принципі не залежать безпосередньо від соціокультурного контексту їхньої трансмісії.