Яскраві та яскраві, дві половини цієї пов’язаної книжки викривають шрами, подібні до Франкенштейна, від угруповання, яке ми називаємо «людським». У «Іншій гувернантці» жінка в занепалому маєтку намагається скласти воєдино власну історію. У «Найменшому ковалі» людина не може не підвести свого старшого брата, коли вони намагаються керувати кузнею свого батька. Кожна з історій є окремою, не ділиться ані персонажами, ані обстановкою. Але разом вони ставлять одне й те саме питання: яка плата за буття? Невблаганна темрява цих оповідань пронизана надією — насильницькою надією суб’єкта, що говорить.