Дівчина сиділа за найостаннішою партою і між нею та наступними студентами було аж два порожні столи. Її одяг був завжди чорним, шкіра блідою, а очі вбивчо красивими, але жорстоко байдужими до майже всіх живих істот її ненависного соціального життя. Її довге чорне волосся було свого роду притулком і рятувало її від небажаних поглядів, і навіть робило їй укриття, таємно прикриваючи чорним блискучим завісою один бік її красивого обличчя і один карий блискучий очей. Сьогоднішнім огидним сонячним днем, (огидним тому що сонце дуже часто мінялося хмарами і дощем,) вона сиділа за своєю самотньою партою і складала орігамі. Це заняття рятувало її, допомагало їй забути всі неприємності, що переслідували її чорніючим демонічним скупченням.