Одного разу до Камелоту приїхав юнак у білому як сніг одязі, на білому як сніг коні. Всі дівчата дивилися на нього і не могли відвести очей. — Звати мене Ланселот, я син короля Бана. У Бретані, за морем, лежать мої володіння, - розповів він королю Артуру. — Але мого батька вбили, коли я був ще малою дитиною, а мати померла від горя. Виросла мене в глибині вод Діва озера — фея Німуе. Артур подивився на Ланселота і побачив, що обличчя його незнайоме ні з сонцем, ні з вітром і таке біле, як озерна прозора вода! І подумав Артур: «Цей юнак не схожий на звичайних людей. Мабуть, стережуть його небувале щастя або небувале нещастя».