Ця п'єса занурює нас у атмосферу ірландської містики. Капітан піратського корабля Форгел має чарівну арфу, здатну занурювати людей у мрії і змушувати бачити світ по-іншому. Матроси задоволені своїм капітаном доти, доки все відбувається відповідно до звичайних піратських сподівань – грабіж, жінки тощо. Але Форгел має на меті інші цілі. Він хоче знайти вічне, високе, містичне кохання, якого він не бачив на землі. Цей центральний образ, чи то одержимого, чи генія, що підноситься над людьми, лякає їх, але веде за собою – залишає широке місце для тлумачення і змушує переосмислити деякі речі.