Він обережно наближається до своєї капсули, відчуваючи приємний тиск повітря в коридорах, викликаний скиданням атмосфери для підготовки до кріосну. Його руки легко ковзають по панелях управління, і миттєво оживають індикатори, що світяться. Усередині капсули він відчуває слабке тепло, і як тільки двері за ним зачиняються, починається процес уповільнення його дихання та свідомості. Андрій вдивляється у відбиток свого обличчя у прозорому вікні капсули, бачачи, як світ навколо нього повільно тьмяніє. Спеціальний гелій надає відчуття невагомості. Запах свіжості та легкої насолоди витає у повітрі, змішуючись із нотками металевого запаху станції. У темряві чується ледь помітний шепіт, ніби сама станція опинилася в стані очікування.