Багато повоєнних судів про "військові злочини" надали авторитетну правову легітимність Голокісної теорії винищення. Найважливішим із них був великий Нюрнберзький судовий процес 1945–1946 років, офіційно відомий як Міжнародний Військовий Трибунал (МВТ) (International Military Tribunal (IMT)). Уряди Сполучених Штатів, Радянського Союзу, Великобританії та Франції судили найвідоміших з німецьких керівників, що залишилися в живих, як "головних військових злочинців" за різні "військові злочини", "злочини проти миру" і "злочини проти людяності". Висловлюючись словами Статуту Трибуналу, ці "нацистські змовники" вчинили свої злочини як складову частину великого "Загального Плану або Змови". Крім цього, лише уряд США організував ще дванадцять вівторкових Нюрнберзьких процесів, проведених між 1946 і 1949гг. Аналогічні процеси були проведені Великобританією у Люнебурзі та Гамбурзі та Сполученими Штатами у Дахау. Згодом було проведено багато судових процесів, пов'язаних з Голокостом, у Західній Німеччині, Ізраїлі та Сполучених Штатах, включаючи процеси, що широко висвітлювалися в ЗМІ, в Єрусалимі над Адольфом Ейхманом і Джоном Дем'янюком. Тема поводження з євреями в Німеччині під час війни зайняла важливе місце на Нюрнберзькому процесі. При звинуваченні підсудних, Союзники особливо наголошували на винищенні шести мільйонів європейських євреїв. Що підсудні говорили у відповідь на звинувачення? У цій роботі автор докладно розглядає загальну достовірність свідчень, що цитувалися в Нюрнберзі та інших місцях на підтвердження Голокісної теорії винищення, а також приділяє особливу увагу основному характеру цих процесів, які відіграли таку важливу роль у "узаконенні" теорії Голокосту.