Думка про новелу, присвячену Бетховену, зародилася в Одоєвського, мабуть, відразу ж після отримання звістки про смерть композитора. Розповідь заснована на вигадці не менше, ніж на історичних переказах і фактах: у ньому поруч із реальним Бетховеном діє Луїза, що не існувала, і т. д. За своїм жанром оповідання є родом романтичної новели, яка тяжіє до змішання фантастичного і дійсного, до загадкового і невизначеного. З розповіді ми не дізнаємося навіть, про яке саме з останніх квартетів Бетховена йдеться. Поетика романтичної новели Одоєвського не потребує обов'язкової конкретності та вірності в деталях.