«…Індивідуалістичним називається суспільний лад, адже тоді, коли цей лад має на увазі переважно права та вигоди всіх окремих осіб, рівноправність усіх громадян перед законом чи державою. Держава та особи – тільки! Ні певних станів, ні якихось малорухливих, огороджених законами корпорацій, конгрегацій, цехів, громад – одним словом, жодних посередніх щаблів влади та тиску на особи між загальною масою громадян (індивідуумів) та державою. і кіл громадських стає такою великою, що особам немає майже можливості витримуватися довго в становому чи общинному забарвленні своєму. Особливості ж станового, релігійного, провінційного, общинного, цехового тощо забарвлення і вироблення при такому ладі скоро пропадають…»