«Я входжу в клас, спотикаюся про поріг і важко зберігаю рівновагу. У групі лунають звичні смішки: минулого разу, пам'ятається, дійсно-таки навернувся. Ловлю падаючі окуляри, чіпляю їх на ніс і йду до дошки. На ній напис: «Птахорон – бовдур». Птахорон - це я, Андрій Іванович Птицин. Кличку придумав душа гурту, староста та гітарист Женька Басов, напис зроблений ним же. Женька тричі перездавав мені промови Цицерона, а отже, напис справедливий. Стираю її ганчіркою і повертаюся до аудиторії. На мені синій піджак, придбаний у комісійці п'ятнадцять років тому, м'яті штани в клітину звідти ж і червоно-жовта з мавпами краватка. Сорочка фірми «Ну, постривай» під стати краватку та лаковані черевики з гострим носком часів НЕПу...»