Мелані не бачила Роберта десять років, нічого не чула про нього, але забути його, своє перше шкільне кохання, не могла. І ось через роки він вривається в її життя і просить допомоги. Мелані не може відмовити старому другу, хоч і підозрює, що він небезпечний злочинець, який не раз порушував закон. Ймовірно, найкращим виходом для Мелані було б здати поліції Роберта і назавжди викреслити його з пам'яті, але... схоже, вона все ще закохана в нього. Та й серце підказує Мелані: Роберт не може бути пов'язаний із криміналом, він чесна людина. Що це було — натхнення? передчуття? — проте Мелані не помилилася, повіривши Роберту, і набула справжнього кохання.