Вона вважає «Стервою», але це вона розглядає як комплімент. Вона навчилася жити за своїми правилами, не читати казки, а писати їх самої насправді. Але її погляд на життя змінюється, коли розуміє, що ніщо жіноче їй не чуже. «Вона витягла губи до свого відображення в дзеркалі і сказала: - Боже, створив же ти таку розумну і чарівну жінку, як я». . Ну хто встоїть? Одним словом – Стерво! Але, на жаль, за все треба платити, - промовила вона трохи сумно, - платити за свій матеріальний і моральний добробут, за свою незалежність. Платити своєю самотністю, а часом і тілом. Все крутиться навколо мене, але біда, що себе обманювати, живу я з самотністю в душі. Всі. Досить скиглити! Що я розслабилася, не моє це. Все буде, як я хочу, а про ціну я з собою домовлюся, - закінчила вона на веселій нотці». «Це тільки дурні жінки намагаються помститися чоловікам. Чого вони домагаються собі особисто? Моральне задоволення, що йому погано? Чи можна із цим довго жити? Це все минає. Якщо так, то вони просто дурні. Не треба нікому мститись. Треба робити так, щоб не чоловікові було погано, а жінці добре». «Ваше захоплення не лестить моє самолюбство. Відділення для захоплень вже переповнене. Якщо ви вважали мене за диявола, то могли б здогадатися, що диявол не спатиме з ким потрапило».