Вже 7 квітня 1933 року Вільгельм Фрік (народився 1877 - страчений 1946), імперський міністр внутрішніх справ коаліційного уряду на чолі з Гітлером, видав «Закон про відновлення професійного чиновництва». «Арійський родовід», що сходить до 1800 року, вимагався від чиновників відповідно до цього закону, зробив генеалогію життєво важливим політичним питанням для окремих людей, яких це торкнулося, і центральним питанням для суспільства. Від вищих чинів СС вимагалося надавати навіть «великий родовід» до 1750 року. Для самих фахівців з генеалогії вимога про пред'явлення родоводів виявилася, без сумніву, безпрецедентним у своєму роді імпульсом до активної діяльності і зростаючим інтересом до сімейних хроніків, що підтримується на державному рівні, який – крім того, в ситуації економічної кризи – чудово підходив для того, щоб, принаймні спочатку відсунути критичні питання на другорядну позицію. Інтересу до сімейної хроніки великою мірою сприяв також «Імперський закон про спадкові селянські двори» від 29.9.1933, який регулював право єдиноспадщини, гарантуючи довічний право на володіння та передачу у спадок селянських дворів площею від 7,5 до 125 гектарів, і віддавав належне сімейним традиціям. Те, що обидва закони могли бути видані так швидко і практично відразу після приходу націонал-соціалістів до влади, дозволяє зробити висновок про те, що їхній ідейний зміст був сформований ще до 1933 року.