Церковна свічка – символ нашої духовної спілки з Церквою. Свічки є знак добровільної жертви Богу і храму Його, вираз готовності людини до послуху Богу (м'якість воску) та символ прагнення до обожнювання, перетворення на нове творіння (горіння свічки). Свічка є також свідченням віри, причетності людини до Божественного світла, вона знаменує собою теплоту і полум'я любові людини до Господа, Божої Матері, Ангела або святого, у ликів яких свічка ставиться. Про історію виникнення звичаю запалювати свічки та лампади під час молитви, про сенс цієї дії розповідається в цій брошурі. - М.: Московське подвір'я Свято-Троїцької Сергієвої лаври; "Нова книга", 1996.