Сімдесятилітній старий перед смертю оцінює роки після одруження і розуміє, що кращого життя не вигадаєш. У нього прекрасна дружина, діти та онуки, улюблене заняття та будинок за містом. Але все змінюється, коли він бере до рук аркуш паперу… Старий починає писати про своє дитинство. Із самого народження Роман був примхливою дитиною, тому батьки його одразу не злюбили. Вони лише навчили його самому основному, та й то для того, щоб не виглядати поганими батьками в очах решти. Останнє, чому Романа навчили його батьки,— це правильно хреститися і вимовляти молитву, хоча здебільшого і це було не від щирого серця. Перед школою Роман познайомився з хлопчиком на ім'я Міхоля, але він завжди кликав його Мишком. Мишко був тихим і спокійним хлопчиком, але для своїх шести років він був надто розумний і навіть мудрий. Роман не міг зрозуміти, звідки у Михайла такі знання, адже про батьків Михайло майже нічого не розповідав. Рома та Мишко стали найкращими друзями. Вони разом грали і подорожували уявними світами. Мишко давав Роману мудрі життєві поради, а також навчив його бачити те, що багато хто не помічає. Навіть звичайнісінька дитяча гра ставала уроком життя для Романа завдяки Мишкові. Мишко практично став для Романа другим батьком. Але хто насправді цей Мишко? Справжній зміст цієї історії криється в уявних світах, які подорожують наші герої…