«Грокдаз прокинувся миттєво. Звичайно потягнувшись до узголів'я, стиснув у кулаку обтягнуту шкірою перевертня рукоять „Ярості Громдока“ і тільки після цього ривком сів, прикриваючи вороненою сталлю голову та груди. У величезному ханському наметі, освітленому лише молодим відьминим вогнем, було темно, як у безмісячну ніч, але для народжених у підземеллях орків світла було достатньо. Вождь племені Коман Дун озирнувся. Тихенько дихала, вільно розкинувшись на дорогоцінних шкурах ірбісів, молода наложниця. Вірний Ікло, плямистий степовий вовк, волохатою брилою лежав, влаштувавши морду на витягнутих передніх лапах біля входу в намет і червоним оком, що світилося, косив на господаря. Начебто все спокійно… Але до болю знайоме передчуття близького бою змусило вождя піднятися на весь зріст…»