Часом подумаєш: треба, напевно, вести щоденникові записи. Тоді залишаться бодай на папері основні події, дати, імена людей. Так, можливо, неодноразово думав Георгій Дмитрович Гребенкін. Його пам'ять на 89-му році життя зберегла чимало, він пам'ятає найважливіше: про те, як приймав у своєму будинку його батько Дмитро Дмитрович сященномученика Онуфрія, архієпископа Старооскольського, як бідувала сім'я після арешту батька, як оминала його, молодого зв'язківця, куля на війні, як працював на олійному заводі, а в неділю співав на клиросі і читав Апостол у старооскольському Свято-Троїцькому храмі.