З дитинства я любив усілякі історії, які проникають у саме серце і вчать справжнього життя: "Бандитський Петербург", наприклад, "Бумер" або "Бригада". Я навіть досить довго мріяв знайти себе у цій професії. Але коли закінчив ВНЗ, зрозумів, - критичний час втрачено, колишні кореша або сіли, або стали цивільними людьми, і в жодну серйозну бригаду мене вже не візьмуть. Але любов до будь-яких корисних історій залишилося. Чому я викладаю ці історії зараз? Та просто сів почитати Мракопедію і раптом допер, що в нас на районі і крутіше бувало. Щиро ваш, Гриша з Силікатного, він же П'ятий Тролейбус. Містить нецензурну лайку.