"Вона" – ця назва книги не випадкова. Ліричний герой - це я, і в той же час - багато інших людей. Приймаючись за будь-який вірш, я завжди бачив перед собою обличчя, до якого звертаюсь, реальне, конкретне. З іншого боку, пишучи, я щоразу уявляв себе кимось, тобто перевтілювався в той характер, який допомагав мені творити. Так виникали різні колізії, пов'язані з весняним пробудженням почуттів і наближенням їх до безумства, щастям і стражданням, свіченням I душі і підступністю, сонячним сплеском любові і зрадою, небесним поривом серця: і його спустошенням Книгу присвячую Незнайомці побажала залишитися невідомою). Чому їй? Справа в тому, що більшість цих творів не призначалася для друку. Я писав собі, самовисловлюючись, ведучи інтимний розмова із собою. А Вона переконала мене погодитись на їхню публікацію. І не тільки переконала, а й доклала максимум зусиль (у кілька разів більше, ніж я), щоб ця книга побачила світ.