Перша оригінальна робота Ільїна – «Поняття права та сили. Досвід методологічного аналізу» (1910) – присвячена, здавалося б, приватному питанню: чи можна у певному відношенні вважати тотожними право та силу? Головний зміст роботи Ільїна полягає в демонстрації того, що право в його сутнісному розумінні не є «реальність» у звичайному сенсі цього слова. Право є зовнішнє вираження деяких глибинних відносин між людьми, які виходять за межі їхнього існування в матеріальному світі. Стверджуючи, що в суто юридичному та логічному плані право принципово відрізняється від сили, головна ознака якої – її безпосереднє здійснення в матеріальному світі, Ільїн фактично стверджує, що право є феномен, пов'язаний з деякою надемпіричною сферою, що лише опосередковано виявляється в реальності емпіричного світу, відносинах співіснуючих правових індивідів. «Загальне вчення про право та державі» це друга частина книги «Поняття права та сили. Досвід методологічного аналізу»