…Йому наснилося, ніби він летить містом і бачить у вікно, що сірий Аркаша посадив дітей перед телевізором дивитись «Тома та Джеррі», щоб діти йому не заважали під ногами. Юля намагається перешкодити чоловікові, але це не вдається, і вона тікає плакати на балкон. — Навіщо ви вийшли за нього заміж? - Запитує Володя. — Навіщо? — Та хіба знайдеш іншого? - Відповідає Юля і змушує його озирнутися. У десятках віконців навколо — такі самі телевізори, такі ж Аркаші та їхні діти. А за будинками — висотки, а за висотками — хмарочоси, і нема їм кінця, і обрію немає.— Зроби щось, — просить Юля. — Ну, зроби ж щось! — кричить вона. Він болісно хапається за голову… І стає деревом. Величезним деревом, яке росте прямо з асфальту, виростає вище за всі хмарочоси, і тоді з усіх вікон, кинувши свої телевізори, товпиться подивитися на нього народ, а він росте все вище, вище — до неба… Але сон — це сон. А що ти зробиш наяву? Що?