Вітер із пекучих земель приніс хворобу одним подихом, а іншим — розвіяв пилюку, змусивши живих заздрити мертвим. Водночас він приніс і спасіння — дивовижний і рідкісний Закатний квітка. Та все ж люди й далі чіплялися один за одного, наче хвороба повільно їх знищувала... Про диких людей, що з винтовками напоготові відбивають утікачів і борються за паливо й їжу, вже нікого не здивуєш. Але, змахнувши з очей піт і кров, люди наполегливо твердили, що Закатний квітка росте лише там, де пролилася людська кров, і чим її більше, тим ширший стає квітковий океан у Вельді. Також ходять чутки, що у глухій фабриці, оточеній дикими племенами й пустельниками, які досі наполегливо шукають у землі діаманти для ще живих заводів і багатіїв, знайшли дивовижний камінь. Це неправильна за формою алмаз вагою трохи менше кілограма, із тонкою алою прожилкою. На найбільшій його грані помітний матовий скол, і ювеліри ще не встигли сказати: «Це слід від більшої частини», як люди вже почали різати глотки...