За часів Гаруна аль-Рашида, володаря Багдада, у місті Бальсора жив чоловік на ім’я Бенезар. У нього було стільки засобів, щоб жити спокійно й з комфортом, не займаючись ніякими справами чи торгівлею. Навіть після народження сина він не змінював цього способу життя. «Навіщо мені, у мої роки, ще бавитися з торгівлею? — казав він своїм сусідам. — Щоб після моєї смерті залишити моєму синові Саїду, можливо, тисячу золотих більше, якщо все піде добре, або, навпаки, тисячу менше, якщо щось піде не так? «Двоє їдять — третій ситий», каже прислів’я. Головне — щоб з часом з нього виріс славний хлопчик, і потреб у ньому не буде ніяких…»