Золотаве волосся, великі зелені очі та маленький нахилений будиночок на околиці села — саме ці ознаки змусили односельців звинуватити Ізабель і її матір у причетності до чаклунства. Сильна посуха знищила врожай, і мешканці залишилися без хліба. Насправді, мати й донька добре розбиралися в травах і часто допомагали людям. Але хіба не став би травником кожен, хто живе поруч із лісом? Ох, як би хотіла Ізабель хоча б на мить стати тією справжньою відьмою, щоб дати відсіч злісним селянам, які йдуть із вогнем, щоб їх спалити! «Біжи!» — останнє, що почула вона від умираючої матері, і кинулася навздогін — у ліс, назустріч неминучості… Ілюстрація Бориса Гроха