Вона прийшла до нас у останній день конвенту. Того вечора ми повернулися додому героями. Погралися з косплеєрами, посперечалися про тонкощі «Зіркового шляху» і «Володаря кінця» з нашими суперниками, полювали за автографами зірок «Вавилона-5». Нарешті, серед своїх. Після цього всі ми відчули якусь зміну. Першим її побачив і потім описав іншим Сімо… Ми вислухали його і побачили. Вона спала в ліжку Сімо, згорнувшись клубком під ковдрою, у його футболці з емблемою «Корабля червоних ліхтарів». Ми вже бачили її здалеку — синьо-жовту, серед інших Білої Відьми. У неї не було декольте, як у супергероїні Білої Відьми, і неконтрольованої енергії зомбі Білої Відьми, але вона була красивішою за всіх. Ми дивилися на неї, не знаючи, що робити. А потім вона відкрила очі. — Нічого, якщо я трохи поживу у вас? — запитала вона.