П’ятдесятий, ювілейний роман Александри Мариніної. Уперше Анастасія Каменська береться за стару кримінальну справу, засновану на реальному злочині. Вирок за нею досі виконує ув'язнений у виправній установі. З дитинства ми звикли вірити, що істина — єдина. Вона? — мов білий камінець у купі чорного щебеню. Досить розглянути все уважно — і неодмінно знайдеш її — єдину, незаперечну, беззаперечну правду… Але чи так це? Колись давно у московській комуналці трапилася жорстока трійна вбивства — батьків і дитини. Підозрюваний сам зізнався у скоєному. Його затримали, розпочалося слідство і суд. Минуло двадцять років, і стара справа потрапляє до рук легендарної пенсіонерки-оперативниці Анастасії Каменської та молодого журналіста Петра Кравченка. Хлопець вважає, що обвинуваченого підставили, і прагне розкрити правду та вивести слідство на чисту воду. Саме тут з’ясовується, що кожен у цій історії керується своєю правдою, яка породжує, у свою чергу, тисячі видів брехні…