До останнього часу в українській філософській літературі дослідження зв’язку між соціальною реальністю та теорією здебільшого зводилися до аналізу взаємодії теорії й практики. У цій роботі питання розглядається з позицій співвідношення теорії та життєвого світу. Сучасні наукові й громадські дискусії щодо соціальних проблем свідчать, що суспільство знову покладає надії на «справді наукове» їхнє вирішення. Автори ставлять і прагнуть дати відповідь на питання, що справді може зробити наука і чого — ні. Аналізується взаємозв’язок політичних і економічних механізмів, культурних і соціальних традицій як посередницьких ланок між теорією й життям. Ця орієнтація роботи вимагала поєднання гносеологічного аналізу соціальних теорій із соціально-філософським і культурно-антропологічним підходами.