— Привіт! — Привіт! — важким мовою ворочаю бревна у роті. — Ти хто? — хлопець піднімає брову і усміхається моїй тупості. Чи я справді спитала китайською? Ні, здається, мовою, який мені рідний. Ну й дурниця, я ж лоханулася. А що? Я ж дівчинка, мені можна. Може, сьогодні я така роль і маю — дурнувата блондинка. Вам же ж подобаються такі. — Що ти маєш на увазі? — перепитує маніяк, але продовжує дивитись на мене. — У прямому сенсі! — видаю я ще один шедевр. — Водій цього транспортного засобу. Гліб! — простягає руку для знайомства. А я шарахаюся, мов ненормальна, хоча й не перестаю пялитися і пускати слину. А що? Хлопець — справжня мрія! Моя мрія у реальності. Не думала, що загаданий у святкові дні сон так раптово ворветься у моє життя. Тому й не вір у таку мілістичну дивину. Навіть хочеться доторкнутися — раптом друзі приколюються і запустили голограму.