Я був психопатом. Тією людиною, яка забирає життя. Холодним, розрахунковим і безжальним. Багато років я полював на свою ідеальну здобич і без вагань позбавляв її життя. Мене захоплювали гострі відчуття контролю і фінальна миттєвість, коли вона зітхала востаннє. Я був хворий, і від цієї хвороби не було ліків. Та одного разу я побачив Айлу і зрозумів одне: я хочу її. Вона зачарувала мене так, як ніколи раніше не захоплювало навіть знищення життя. Тому я почав за нею слідкувати, спостерігати за нею, і коли настав час… я її забрав. Вона була не такою, як інші. Її непокірність і безстрашність розпалили у мені ще більш викривлену пристрасність. Вона змусила мого темного звіра прокинутися і звернути увагу, поки вона сама не стала тим, хто поглинув мене. Це мало б мене налякати. Замість цього — вона мене захопила. Вона стала моїм ідеальним трофеєм. Я думав, що знищити її — це найвищий кайф. Яка ж я був помилковий. Я став одержимий. І з поглибленням нашого зловісного зв’язку я боровся зі своїми первісними інстинктами — розриваючись між бажанням знищити її і тривожною потребою зробити її своєю. Чи збережуть мої темні і викривлені бажання її безпеку, чи зрештою поглинуть нас обох?