«Затягнуте тонкою пеленою зимове небо ніби пробило сильним ударом, і крізь рвані краї м'яко і отруйно полилося місячне світло. Під час повні я не впадаю в істерію і не лопаю тонами шоколад, але якщо потрапить кинути погляд на мертвенно-бліду кулю в чорному з синіми прожилками небі, скинути заціпеніння буває важко. Я зябко пересмикнула плечима і знайшла в собі сили задерти штору: до чого тут повний місяць? Місяць ще тільки починає набувати округлої форми, виглядає далеко не зовсім і трохи пошарпано, на носі Новий рік, і настрій у мене повинен бути по-щенячому захоплений і безшабашно-радісний. Але тугу, що щемить, і відчуття ознобу не прогнала навіть чашка улюбленої кави з корицею і чорним перцем…»